2017-Й: ОСВІТНІЙ РІК У ЦИФРАХ

2017-Й: ОСВІТНІЙ РІК У ЦИФРАХ


Напередодні прийняття державного бюджету України на 2017 рік «Освіта України» поспілкувалася із заступником міністра фінансів України Сергієм МАРЧЕНКОМ. Під час розмови було порушено широке коло питань, серед яких – поділ фінансування освітньої галузі на другому етапі децентралізації, сплата комунальних послуг школами, новації у нарахуванні стипендій. Але перше питання – щодо особливостей бюджетного фінансування освітянської та наукової складових у бюджеті-2017.
– Освітянська складова істотно зросла порівняно не лише з 2016 роком, а й навіть із першим читанням. Для цього є об’єктивні причини, у першу чергу – перегляд заробітної плати під мінімальну. Цей факт суттєво підвищив освітню субвенцію – вона збільшилася на близько 10 мільярдів гривень. У середньому зарплата педагогів зросте більш ніж на 50 відсотків. Прем’єр­-міністр України Володимир Гройсман неодноразово наголошував, що у 2017 році пріоритетом є саме освітня галузь.
Я хочу, аби професія вчителя посіла гідне місце на ринку праці. У 2017 році передбачається перехід на два тарифні розряди, що підвищить заробітну плату вчителя, а отже – і престижність роботи. Але навіть цього недостатньо, і ми це розуміємо. Це – той максимум, який ми могли зробити для наступного року.
Є й інші зміни. Так, для дітей з особливими потребами передбачено окрему субвенцію – 209 мільйонів гривень. У першому читанні цієї субвенції не було. Також планується централізоване державне фінансування професій у системі ПТО, що мають загальнодержавне значення (їх перелік визначено урядовою постановою) – на це передбачено виділення близько 200 мільйонів гривень.
– Якими є особливості освітньої субвенції в 2017 році?
– У наступному році ми передбачаємо зміну механізму розподілу такої субвенції. Цьогоріч вона забезпечує фінансування шкіл – пов­ністю кошторисне їх утримання. А у 2017-­му ми йдемо на другий етап децентралізації і передаємо відповідні повноваження щодо фінансування громадам, місцевим бюджетам.
Ми змінюємо підхід до формування субвенції, адже вважаємо, що з державного бюджету маємо забезпечувати тільки освітню складову – заробітну плату педагогам. На цю мету передбачено 53 мільярди гривень. Можливо, у майбутньому до цього додасться закупівля лабораторного обладнання. А на місцях повинні визначати, скільки треба платити за енергоносії, за комунальні послуги тощо. Нині тривають дискусії, але Міністерство фінансів вважає, що утримання й обслуговування будівель технічним персоналом теж повинно фінансуватися з місцевих бюджетів.
Чи готові місцеві бюджети взяти це навантаження? У містах така готовність практично стовідсоткова, обласні бюджети теж готові, по районах і об’єднаних територіальних громадах ми передбачили додаткову дотацію 14,9 мільярда гривень.
Місцеві органи влади не дуже позитивно реагують на те, що тепер вони утримуватимуть школи. Але, за великим рахунком, це – єдиний механізм оптимізації шкільної мережі, шлях зробити її ефективнішою та підвищити якість освіти. Зауважу – мова не йде про її скорочення. Якщо ви не мотивовані ефективно витрачати кошти, ваше бажання буде цю мережу максимально роздувати, незважаючи на реальну потребу. Це призводить до тих проблем, які ми маємо зараз.
Наголошую: держава не може вирішити це питання «згори», адже школи є комунальними бюджетними установами. Навіть якщо було б таке централізоване рішення, то у кожному селі чи містечку скажуть, що подібні рішення є у компетенції місцевої влади. Вона ж, у свою чергу, тепер може самостійно вирішувати, що робити, наприклад – оптимізувати мережу і зекономити власні кошти.
– Чи прораховані можливі ризики такого кроку? Нині значно зростають ціни на комунальні послуги. Чи матимуть заклади освіти удосталь ресурсів, щоб оплатити їх і не допустити відключення?
– Щоб нівелювати ризики нестачі коштів на місцях, у нас є три механізми – додаткова дотація, резерв освітньої субвенції, стабілізаційна дотація. Тож усі зауваження, що щось може бути неправильно пораховано, що комусь не вистачить певних коштів, – усе це можна буде вирішити. Додаткова дотація становить 14,9 мільярда гривень, вона спрямована на те, щоб у тих районах, де не буде вистачати коштів з податків, була змога профінансувати цю мережу. Ця додаткова дотація – тимчасовий захід на 2017 рік, у 2018-­му її вже не буде, а будуть створені об’єднані територіальні громади, і в нас не буде потреби підтримувати депресивні регіони, адже вони зможуть самостійно себе забезпечувати та розвиватися.
Я думаю, що проблем з оплатою комунальних послуг не буде.
– У деяких регіонах України ситуація з фінансуванням профтехосвіти залишається непростою, навіть попри додаткові дотації. У чому причина?
– Причина проста. У 2016 році не знайшли оптимального механізму фінансування мережі закладів професійно-­технічної освіти. Її просто передали на місця і сказали: фінансуйте. У 2017-­му ми вирішимо проблемні питання. По-­перше, чітко кажемо, що профтехосвіта – це рівень області. Ті міста, які матимуть бажання і можливості підтримувати заклади профтехосвіти – готувати робітників для міста, матимуть таку можливість. Держава передбачила в освітній субвенції кошти на отримання учнями ПТНЗ загальної середньої освіти – це більш ніж 2 мільярди гривень. Тобто, у 2017 році цьогорічних проблем у галузі ПТО не буде.
– Сергію Михайловичу, озвучте позицію Міністерства фінансів щодо механізмів нарахування стипендії.
– Наша позиція дуже проста – ми готові ставити питання про «перекидання» коштів із соціального до академічного фонду, на чому наполягає Міністерство освіти і науки. Але ми повинні відходити від практики, коли в нас стипендії отримують майже всі: її мають надавати кращим, вона повинна мотивувати. Йде мова про приблизно 40 відсотків академічних стипендій у 2017 році, і ми хочемо, щоб до 2019­ - 2020 років частка отримувачів академічних стипендій поступово зменшувалася. Наше бажання полягає у тому, щоб до 2020 року цей показник складав приблизно 15 відсотків – таким є середньоєвропейський рівень. Беззаперечно, ми готові пропорційно збільшувати розмір стипендії, але нам потрібно, аби стипендія не демонструвала «зрівнялівський» і «утриманський» підходи.
Наприклад, якщо б у наступному році ми пішли радикальним шляхом і зменшили кількість студентів, які отримували б стипендію, до 10 відсотків, то вона становила б 2500 гривень. Так, це радикальний крок, і нині до нього люди ще не готові. Тому плануємо поступове зменшення отримувачів і збільшення самої суми.
Наступного року ми пропонуємо скоротити число отримувачів майже на чверть, і при цьому збільшити розмір стипендії приблизно вдвічі.
– Але ж такий підхід не відповідає статтям Закону України «Про вищу освіту»...
– 6 грудня Верховна Рада прийняла законопроект № 5130, який передбачає внесення змін до деяких законодавчих актів у частині виплат, і зокрема – стипендій. Цим документом скасовуються певні норми Закону України «Про вищу освіту», які ми вважаємо популістськими і які не виконуються. (У статті 62 ЗУ «Про вищу освіту» йдеться про те, що академічні стипендії виплачуються не менш як двом третинам студентів (курсантів) кожного курсу (крім першого семестру першого року навчання) за кожною спеціальністю, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії. Розмір мінімальної академічної та соціальної стипендій для здобувачів освітніх ступенів вищої освіти не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць. – Авт.)
– Які ще норми Ви вважаєте популістськими?
– При написанні законопроектів у ці документи намагаються закласти норми, які зобов’яжуть Міністерство фінансів у майбутньому передбачати певну суму коштів, «прив’язану» чи до ВВП, чи до мінімальної заробітної плати. Ми постійно наголошуємо: не включайте такі норми, якщо немає ресурсів для їх забезпечення. Адже без ресурсів ці норми все одно не будуть виконані. З одного боку, законодавча «прив’язка» зобов’язує робити конкретні речі, з іншого – об’єктивно не маючи можливостей виконати ці норми, ми вимушені їх зупиняти. Навіщо ж їх включати у тіло законів, якщо навіть їх ініціатори розуміють, що ці норми виконані не будуть? І не тому, що Мінфін – «поганий». Потужне фінансування хочуть отримати усі галузі, без винятку. Загалом такі запити значно перевершують обсяг бюджету.
Зауважу: ми не проти додаткових видатків. Ми готові виділяти кошти на конкретні субвенції, напрями, реформи. Але спочатку треба показати зміни, і під ці зміни Мінфін знаходить кошти. Не потрібно говорити: «спочатку дайте кошти, а ми потім зробимо зміни», це не працює вже 25 років і ніколи не запрацює.
– Під час круглих столів і брифінгів Ви звертаєте увагу на важливість не тільки поточного, а й середньострокового бюджетного планування.
– Середньострокове планування відкриває дуже широкі можливості для різних галузей конкурувати за додаткові бюджетні кошти. Якщо ми розумітимемо, які пріоритети постануть перед галуззю за рік, два, три, то й рівень дискусії буде зовсім інший. Треба приймати рішення з точки зору великих системних змін, а не стосовно утримання чи «гасіння пожеж», які вже сталися.
Спілкувався Максим КОРОДЕНКО,
«Освіта України», № 49 від 12 грудня 2016 року.

Атестація школи

Незабаром   буде проведено  державну атестацію навчального закладу.

ПОРЯДОК 
державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів

1. Цей Порядок встановлює основні завдання, умови та процедуру проведення державної атестації загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладів, у тому числі навчальних закладів, що створюють або входять до складу навчально-виховних комплексів (об’єднань) (далі - навчальний заклад), згідно з вимогами Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту».