Заслужений вчитель України, шеф-редактор порталу «Освітня політика» Віктор Громовий в інтерв’ю УНІАН озвучив своє бачення контролю за якістю освіти, розповів, що вважає «педагогічним свинством» і чому імітація інновацій – це гірше, ніж їхня відсутність. А також пояснив, чому немає сенсу збільшувати кількість годин англійської мови в українських школах. Нещодавно на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук ви написали, що у разі, якщо навчальний заклад не забезпечує прийнятного рівня якості освіти, має відбуватися «академічне банкрутство школи». Якою ви уявляєте собі процедуру перевірки якості навчальних закладів? Хто та як часто мав би їх перевіряти? У першу чергу, звісно, треба спиратися на позитивні стимули, аби система освіти розвивалася. Втім, дійсно, якщо ті чи інші школи чи університети не можуть забезпечити прийнятний рівень якості освіти, може бути така крайня міра, як визнання цього навчального закладу «академічним банкрутом».
субота, 23 грудня 2017 р.
Зарплата і свобода вчителів: що змінює закон «Про освіту»
Новий закон «Про освіту» вже набув чинності. Про те, що зміниться для викладачів та керівництва навчальних закладів, розповідає Катерина Тищенко, журналіст порталу Українська правда. Життя.
Учителям справді платитимуть більше?
Так, суттєво більше, і не тільки вчителям, але не одразу.
Частина 2 статті 61 закону говорить, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Що очікує на українську освіту в 2018-му році?
7 грудня Верховна Рада ухвалила Державний бюджет України на 2018 рік. Головний кошторис країни є одним із головних інструментів стратегічного управління, отже, за його цифрами можна побачити реальні пріоритети посадовців. Аналізує, що ж світить освіті, Микола Скиба, експерт з освіти Українського інституту майбутнього.
Старт «Нової української школи»
Фінансування освітньої сфери складе 219,1 млрд грн, що майже на 20% більше, ніж 2017 року.
Збільшення видатків значною мірою продиктовано потребами реформ, основою для яких є новий закон «Про освіту».
пʼятниця, 17 листопада 2017 р.
Щодо спільної роботи близьких осіб у навчальному закладі
Законом України від 14.10.2014 р. №1700-VII «Про запобігання корупції» визначено правові й організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 27 Закону №1700 не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам особи, зазначені у підпунктах «а», «в» – «з» пункту 1 частини першої статті 3 цього закону. Зокрема, до них належать особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; міністри, інші відповідні керівники; державні службовці; посадові особи органів місцевого самоврядування.
Особи, які претендують на зайняття зазначених посад, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
У цьому законі наведені вище терміни вживаються в такому значенні:
– пряме підпорядкування – відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;
– близькі особи – особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також – незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.
Обмеження щодо спільної роботи близьких осіб не поширюється на керівників закладів освіти, оскільки вони не належать до категорії осіб, які для цілей цього закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме – посадових осіб юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 статті 27 Закону.
У той же час частиною першою статті 28 Закону №1700 передбачено, що особи, зазначені в пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону (в тому числі працівники закладів освіти), зобов’язані:
– вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
– повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
– вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції»:
– потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
– реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Термін «конфлікт інтересів» є більш широким поняттям і не спростовує можливості виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів при здійсненні службових обов’язків навіть за відсутності відносин прямого підпорядкування чи відсутності заборони прямого підпорядкування близьких осіб.
З метою формування єдиного підходу осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб до розуміння і дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, запроваджених Законом №1700, Національним агентством з питань запобігання та виявлення корупції затверджено Методичні рекомендації (рішення від 14.07.2016 р. №2).
Відповідно до зазначених Методичних рекомендацій «конфлікт інтересів» – це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов’язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який, хоча і необов’язково, призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.
Незважаючи на те, що далеко не кожен конфлікт між службовими повноваженнями і приватним інтересом здатен призвести до неправомірних рішень чи діянь, кожен із конфліктів інтересів здатен створити таку ситуацію у випадку, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований, оцінений і врегульований.
Визначення поняття «приватний інтерес» надано в частини першої статті 1 Закону №1700 – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.
Врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом вжиття заходів зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів (ст. 29 Закону №1700).
Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.
Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.
Переведення або звільнення особи у зв’язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється лише у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований іншим шляхом (ст. 34 Закону №1700).
Також варто зауважити, що згідно з пунктом 15 частини першої статті 11 Закону №1700 надання роз’яснень з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб належить до повноважень Національного агентства з питань запобігання та виявлення корупції.
Інформує юридичний відділ Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки
Газета “Освіта України” №39, 2017 р.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 27 Закону №1700 не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам особи, зазначені у підпунктах «а», «в» – «з» пункту 1 частини першої статті 3 цього закону. Зокрема, до них належать особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; міністри, інші відповідні керівники; державні службовці; посадові особи органів місцевого самоврядування.
Особи, які претендують на зайняття зазначених посад, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
У цьому законі наведені вище терміни вживаються в такому значенні:
– пряме підпорядкування – відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;
– близькі особи – особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також – незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.
Обмеження щодо спільної роботи близьких осіб не поширюється на керівників закладів освіти, оскільки вони не належать до категорії осіб, які для цілей цього закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме – посадових осіб юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 статті 27 Закону.
У той же час частиною першою статті 28 Закону №1700 передбачено, що особи, зазначені в пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону (в тому числі працівники закладів освіти), зобов’язані:
– вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
– повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
– вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції»:
– потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
– реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Термін «конфлікт інтересів» є більш широким поняттям і не спростовує можливості виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів при здійсненні службових обов’язків навіть за відсутності відносин прямого підпорядкування чи відсутності заборони прямого підпорядкування близьких осіб.
З метою формування єдиного підходу осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб до розуміння і дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, запроваджених Законом №1700, Національним агентством з питань запобігання та виявлення корупції затверджено Методичні рекомендації (рішення від 14.07.2016 р. №2).
Відповідно до зазначених Методичних рекомендацій «конфлікт інтересів» – це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов’язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який, хоча і необов’язково, призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.
Незважаючи на те, що далеко не кожен конфлікт між службовими повноваженнями і приватним інтересом здатен призвести до неправомірних рішень чи діянь, кожен із конфліктів інтересів здатен створити таку ситуацію у випадку, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований, оцінений і врегульований.
Визначення поняття «приватний інтерес» надано в частини першої статті 1 Закону №1700 – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.
Врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом вжиття заходів зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів (ст. 29 Закону №1700).
Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.
Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.
Переведення або звільнення особи у зв’язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється лише у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований іншим шляхом (ст. 34 Закону №1700).
Також варто зауважити, що згідно з пунктом 15 частини першої статті 11 Закону №1700 надання роз’яснень з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб належить до повноважень Національного агентства з питань запобігання та виявлення корупції.
Інформує юридичний відділ Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки
Газета “Освіта України” №39, 2017 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)